Спостерігається якась сезонність хвиль тривоги і страшних новин про підлітків. Коли щось загрожує життєвості, безпеки, особливо наших дітей - природно панікувати. Природно відчувати жах, безпорадність, дізнаючись інформацію про трагедії

Але під час паніки ми точно обираємо не конструктивні дії. Ми суб'єктивні.

Як зберегти дітей від страшних виборів? На це впливають певні чинники:

1. Чим докладніше, активніше, «більш насиченою» буде подаватися інформація про трагедії в ЗМІ - тим більше буде провокуватися подібну поведінку. Причому, саме у тій віковій категорії, саме у того типу, який описується в новинах. Не можна робити інформацію про ризик, самогубства - «смачною». Є дослідження про вплив зменшення інформації про трагедії на кількість «послідовників».

2. Якщо прямо зараз сталася критична ситуація - казати про неї з дітьми повинен не «зовнішній експерт», а ті, хто дітям близький, ті, кому вони довіряють. Ті, хто може розділити їхні почуття. Їм важливо дати відреагувати - їх страх, провину, злість. Можна почати розмову з того, що ви дізналися страшну інформацію і що відчуваєте.

3. Забороняти соцмережі, гаджети - марно. Це ілюзія безпеки, ми нічого не можемо забрати, не давши взамін рівноцінне.

4. Ризик депресій вище у дівчаток підлітків (і у жінок) у всьому світі. Самооцінка у дівчаток підлітків більш «вразлива». І цьому необхідно приділяти увагу.

5. Що нам важливо пам'ятати про підлітків. Пункти і "рецепти":

Це час «пустелі отроцтва». В якій страшно, в якій дуже багато амбівалентних почуттів і станів, їх дуже складно витримати. Крім агресії, ейфорії, тривоги підліткового віку властиво стан «емоційної обнулення». Нудьги. Порожнечі. У здоровому стані ця нудьга змушує нас шукати діяльність, в якій ми б відчували реалізацію. Але у підлітків часто за нею йде - прояв нав'язливих думок незадоволеності - злості - болючою туги. Цього стану болісної туги, до болю - діти намагаються уникнути, вибираючи дивні і страшні дії. Для нас маркер того, що важливо терміново включатися - шрамування. Біль фізична затуляє біль емоційну. Витримати біль фізичну переносимості, ніж біль душевну.

Це час суб'єктивного переживання тотального самотності, крихкості внутрішніх опор і невпевненості в зовнішніх. Дорослішаюча дитина не може спертися на внутрішню територію (і все, що до неї відносилося, зокрема, батько) - саме там відбуваються глобальні зміни на всіх рівнях. Він шукає опори, схвалення, визнання «зовнішньої». Саме тому їм так важливо крикнути в світ: «А Я ..». Але частіше вийдуть: «а у мене ....». вийшовши з підліткового віку в здоровому стані вони прийдуть до сили індивідуальності.

Питання підліткового віку - хто я ?! Що я можу? На що я можу вплинути? !!! Як далеко я поширюю свою владу? Що я можу витримати?

Як ми можемо в усьому цьому допомогти:

- багатьом складно дочекатися результатів (на це просто може не вистачати «потужності» і це особливість цього покоління. Їм важливі «швидкі проекти». (Кулінарія, проектні табору, обмежені в часі проекти)

- Їм важлива близькість. Безпечне коло спілкування - настільні ігри, наукові гуртки, рукоділля - будь-які майстер-класи, хобі, творчість. Навчальні проекти. Курси програмування, шашки - шахи - фото-майстерні - створення мультфільмів - прирівнюється до психотерапії.

- Якщо вам вдасться залучити їх до музики - хоч барабани, укулеле - це вплив на «внутрішню ритмизацию», це «кондиціонер» для їх розпеченої лімбічної системи. Є таке правило - школи, в яких є хор і театр - в меншій зоні ризику по буллінг.

- Відчуття важливості, так необхідне в цьому віці: важливості свого внеску в співтовариство (школи, класу, району ...) волонтерство, тьютерство, соціальні проекти. Навіть діти 4 класу можуть проводити майстер-класи у першокласників (потрібно тільки продумати, як цього досягати в умовах карантину.

- Привчання до рефлексії - написання есе, літературні гуртки, читання. Сценарні курси. Курси акторської майстерності. - і це все психотерапія.

- Медитації, візуалізації - все це - гальмівна система при збудження. Ці практики допомагають «вижити в пустелі».

- Здорова критичність - будь-які логічні ігри, «що де коли», проекти з розвінчанням міфів, експерименти, ігри в мафію, знову-таки - програмування, шахи-шашки.

Завдання підлітків - перейти на «своє внутрішнє харчування». А для цього потрібно відокремитися від «харчування маминого». У всіх сенсах. Від харчування емоційного, від залежності від найбільш значимою фігури. (Часто це проявляється буквально - у відмові їсти ту їжу, яка прийнята в сім'ї, готується мамою, знецінення мами і її ролі). Якщо дитина заявила, що вона буде вегетаріанцем - попросіть її вас навчити нових страв. (І компенсуйте те, що вважаєте важливим - вітамінами).

«Будьте зі мною - відпустіть мене» - постійний стан підлітків. Їм так важливо відчувати від нас «я з тобою! Я зможу в себе вмістити те, що ти зараз переживаєш. І поруч зі мною ти можеш розслабитися і на мене покластися ». Це дуже складно. Бути батьком підлітка - випробування.

Ми пам'ятаємо, що на рівні фізіології - відбуваються величезні зміни, які залишають відчуття перевантажень і стан «це неможливо контролювати», гормональні перебудови, зростання стоп, зміна росту тіла, всіх обсягів, гормональні американські гірки, зміна режиму сну. Відповідальність за будь-які невдачі дитина переносить на тілесність. І, знаєте, підлітковий вік - саме час для онлайн курсів стилю, макіяжу, освоєння сценічного ходи та ін. І, звичайно, спорту.

Процеси, що відбуваються в мозку: Префронтальна кора (що відповідає за раціональне поведінка, контроль, критичність, аналіз, оцінку ризиків) і лімбічна система, що відповідає за переживання, формування емоцій - під час підліткового віку абсолютно не дружать. Через гіперактивності лімбічної системи і неможливості гальмування (через незрілість префротнальной кори і недостатніх зв'язків) дитина моментально спалахує при будь-якій (навіть уявній) небезпеці, уразливості. Саме лімбічна система жадає ризику. А у префронтальної корі не вистачає сили її зупинити.

Нам важливо дати можливість підлітку "скинути збудження". (Раптом вони захочуть займатися спортом, може допомогти батут, "лазерні бої", будь-які псевдо-агресивні ігри)

У позитивній психотерапії є красива модель балансу  чи «ромб балансу». Уявіть собі ромб, в вершинах якого стоять найважливіші теми життя: Тіло (здоров'я, харчування, спорт, гігієна, сон ...) - контакти (спілкування, близькість, сім'я, друзі ...) - реалізація (діяльність, навчання, робота. ..) - сенс (фантазії, творчість, майбутнє, мрії, цілі, цінності). В ідеальній системі всі сторони ромба повинні бути рівнозначні, але в реальному - якийсь кут може бути «відтягнуть», перевантажений, деформуючи всю структуру. І нам важливо не зменшити кут, який «видається», а продумати, як збільшити інші. І це стосується і дітей, і дорослих.

Тепер про те, що прямо зараз можна робити в школі.

Класний керівник збирає клас. І перед класом ставиться завдання. Розробити інструменти «кризового реагування» в складних ситуаціях в класі. Клас розбивається на групи. Можливо, кожна група вирішує свою задачу, можливо, пропонується кілька тем, в яких група шукає відповідь:

- Як зрозуміти що однокласнику / другу погано

- Що я роблю, коли мені погано

- Як розрізнити «небезпечну інформацію», які правила безпеки в інтернеті працюють

- До кого можна звернутися за допомогою

- Якщо я дізнався, що однокласник / друг збирається зробити ризиковану дію - як я чиню, як важливо вступити

- Що мені допомагає (заспокоїтися ......)

- Що ми робимо в класі, щоб підтримувати один одного

Дорослому важливо бути фасилітатором цього важливого процесу. І проводити його важливо тому, кому діти довіряють.

Пошук відповідей, робота в групі - вже стає «виходом з лабіринту».

У всіх дорослих я питаю, коли ваша дитина вам і з вами посміхався? Чи дозволяєте ви дитині вас чомусь навчити? Яке улюблене блюдо вашої дитини? А як ваша дитина знає, що ви його любите, що він для вас важливий?

Нехай наша любов буде для дітей очевидна. А нам вистачить сил і мудрості дати їм опору в їх дорослішання. І нехай нам буде за них спокійно.

(за матеріалами Світлани Ройз, дитячого сімейного психолога)

Стаття ПОРАДИ МУДРИМ БАТЬКАМ: 50 ФРАЗ, ЯКІ ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА

Почему современные дети не умеют учиться, не умеют ждать и с трудом переносят скуку

Навчання вдома: практичні поради для батьків

 https://nus.org.ua/articles/praktychni-porady-dlya-batkiv-pro-navchannya-vdoma-vid-dytyachoyi-ta-simejnoyi-psyhologyni-svitlany-rojz/ 

Цікава інформація для батьків:

 * ЗАСОБИ ЕФЕКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ

* ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ САМОСТІЙНОСТІ

Корисно для учнів випускних класів

ВИБІР ПРОФЕСІЇ

Поради батькам  першокласника

1. Приділяйте дитині якомога більше часу. Спілкуйтесь з нею, грайте,  обговорюйте події, малюйте, частіше цікавтесь її думкою з приводу  чогось.

2. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та  антипатії. Поважайте її, приймайте дитину такою яка вона є, не  зрівнюйте її з іншими дітьми, не нав’язуйте їй прикладів.

3. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте,  але не  підштовхуйте.

4. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5  відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати  на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

5. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй  було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати,  малювати, зафарбовувати, складати невеликі за розміром деталі,  зображення тощо.

6. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для  цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у  малюнках, лабіринтів тощо. Читайте дитині книжки, вивчайте вірші та  загадки, роздивляйтесь картинки та нехай дитина їх коментує.

7. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково  дотримуйтеся його виконання всіма членами родини.

8. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат  його виконання.

9. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її  результати адекватно і доводьте це до її відома.

10.Розмовляйте з дитиною стримано, м’яко, спокійно. Пам’ятайте, що  ваше мовлення - це зразок для дитини.

Поради батькам 5-класників

1. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У 5-класника неодмінно повинні бути домашні обов’язки, за виконання яких він несе відповідальність.

2. Не зважаючи на те, що дитина виглядає дорослішою, 5-класник потребує  ненав’язливого  контролю з боку батьків, оскільки не завжди може зорієнтуватись в нових вимогах шкільного життя.

3. Для 5-класника вчитель – вже не такий незаперечний авторитет, як раніше, в адресу вчителів можуть звучати  критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини їхнього незадоволення, підтримуючи при цьому авторитет учителя.

4. П’ятикласнику вже не так цікаве навчання саме по собі, багатьом в школі цікаво бувати тому, що там багато друзів. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання та відносини з друзями в сім’ї, з батьками.

5. Якщо вас щось непокоїть в поведінці дитини, її учбових справах, бажано звернутись за консультацією до вчителя або шкільного психолога.

Поради батькам 11-класників

1. Створіть умови для того, щоб дитина змогла зробити власний вибір щодо майбутньої професії і навчального закладу для її отримання.

2.Накопичуйте інформацію з вибору професії із відповідних довідників, презентацій освітніх послуг, днів відкритих дверей та інше. Обговорюйте її з своєю дитиною.

3. Зверніться до центру зайнятості, щоб оцінити потреби ринку праці та разом із своєю дитиною спробуйте скласти приблизний прогноз про потреби суспільства в спеціалістах даної професії через 3-6 років.

4. Допоможіть дітям оцінити стан їх здоров’я та медичні протипоказання до певних професій.

5. Обговоріть запасні шляхи на випадок невдачі за основним варіантом.

6. Не тисніть на свою дитину, ви можете лише поділитись своїми думками на доцільність того чи іншого вибору. Не намагайтесь в дитині реалізовувати свої не здійснені мрії. Пам’ятайте, що людина щаслива від реалізації того, що обрала сама, що відповідає її інтересам.

РЕКОМЕНДАЦИИ ДЛЯ РОДИТЕЛЕЙ ТРЕВОЖНЫХ ДЕТЕЙ

Тревожность — это индивидуальная психологическая особенность, заключающаяся в повышенной склонности испытывать беспокойство в самых различных жизненных ситуациях, в том числе и в таких, которые к этому не предрасполагают. Состояние тревоги включает в себя целый комплекс эмоций, одной из которых является страх.
Страхи могут быть присущи всем людям, но существуют и определенные возрастные страхи. Исследования показывают, что первые проявления страха наблюдаются у детей уже в младенческом возрасте. В период с 2 до 3 лет отмечается расширение репертуара детских страхов, причем они носят, как правило, определенный характер. У детей от 1 года до 3 лет нередки ночные страхи. На втором году жизни часто проявляется страх неожиданных звуков, страх боли, страх одиночества. В 2 года дети чаще всего боятся посещать врача. Начиная примерно с трехлетнего возраста число конкретных страхов значительно снижается. Им на смену приходят страхи символические. В возрасте 6-7 лет возрастает количество страхов.

Если родители уверенно и гибко ведут себя при взаимодействии с детьми, то проблемы страха у детей почти не существует. И наоборот, если родители вольно или невольно провоцируют появление страхов, то у ребенка повышается уровень тревожности. Например, некоторые взрослые запугивают детей, говоря им: «Если не будешь слушаться, не приду за тобой в детский сад, отдам в детский дом, отвезу к бабушке, отведу в лес и т. д.»
Наличие возрастных страхов у ребенка является нормой, но если их очень много, то следует говорить о появлении тревожности в его характере.

Основными причинами возникновения тревожного поведения являются:

·         неадекватные требования родителей к возможностям и потребностям своего ребенка;

·         повышенная тревожность самих родителей;

·         непоследовательность родителей при воспитании ребенка; предъявление ребенку противоречивых требований; эффективность (чрезмерная эмоциональность) родителей или хотя бы одного из них;

·         стремление родителей сравнивать достижения своего ребенка с достижениями других детей; авторитарный стиль воспитания в семье;

гиперсоциальность родителей: стремление родителей все делать правильно, соответствовать общепринятым стандартам и нормам.

У родителей тревожных детей тоже часто бывает повышенный уровень тревожности. Иногда это состояние взрослого невольно передается детям. Например, как показывает практика, у тревожно-мнительных матерей, чрезмерно опасающихся за здоровье своего ребенка, дети в большей степени подвержены заболеваниям.
Мамы и папы должны помнить о негативном влиянии их собственного поведения и состояния (большое количество запретов, необоснованных замечаний, окриков, приказов) на повышение уровня тревожности их ребенка.
Тревожный ребенок особенно нуждается в безусловной любви родителей, в ласке и внимательном отношении.

Шпаргалка для взрослых или правила работы с тревожными детьми

1. Избегайте состязаний и каких-либо видов работ, учитывающих скорость.
2. Не сравнивайте ребенка с окружающими.
3. Чаще используйте телесный контакт, упражнения на релаксацию.
4. Способствуйте повышению самооценки ребенка, чаще хвалите его, но так, чтобы он знал, за что.
5. Чаще обращайтесь к ребенку по имени.
6. Демонстрируете образцы уверенного поведения, будьте во всем примером ребенку.
7. Не предъявляйте к ребенку завышенных требований.
8. Будьте последовательны в воспитании ребенка.
9. Старайтесь делать ребенку как можно меньше замечаний.
10. Используйте наказание лишь в крайних случаях.
11. Не унижайте ребенка, наказывая его.