Теплодарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

 






Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія



Сторінка психолога

Поради батькам 1-класників

 

1. Приділяйте дитині якомога більше часу. Спілкуйтесь з нею, грайте,  обговорюйте події, малюйте, частіше цікавтесь її думкою з приводу  чогось.

2. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та  антипатії. Поважайте її, приймайте дитину такою яка вона є, не  зрівнюйте її з іншими дітьми, не нав’язуйте їй прикладів.

3. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте,  але не  підштовхуйте.

4. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5  відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати  на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

5. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй  було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати,  малювати, зафарбовувати, складати невеликі за розміром деталі,  зображення тощо.

6. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для  цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у  малюнках, лабіринтів тощо. Читайте дитині книжки, вивчайте вірші та  загадки, роздивляйтесь картинки та нехай дитина їх коментує.

7. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково  дотримуйтеся його виконання всіма членами родини.

8. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат  його виконання.

9. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її  результати адекватно і доводьте це до її відома.

10.Розмовляйте з дитиною стримано, м’яко, спокійно. Пам’ятайте, що  ваше мовлення - це зразок для дитини.

 

Поради батькам 5-класників

1. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У 5-класника неодмінно повинні бути домашні обов’язки, за виконання яких він несе відповідальність.

2. Не зважаючи на те, що дитина виглядає дорослішою, 5-класник потребує  ненав’язливого  контролю з боку батьків, оскільки не завжди може зорієнтуватись в нових вимогах шкільного життя.

3. Для 5-класника вчитель – вже не такий незаперечний авторитет, як раніше, в адресу вчителів можуть звучати  критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини їхнього незадоволення, підтримуючи при цьому авторитет учителя.

4. П’ятикласнику вже не так цікаве навчання саме по собі, багатьом в школі цікаво бувати тому, що там багато друзів. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання та відносини з друзями в сім’ї, з батьками.

5. Якщо вас щось непокоїть в поведінці дитини, її учбових справах, бажано звернутись за консультацією до вчителя або шкільного психолога.

 

Поради батькам 11-класників

 

1. Створіть умови для того, щоб дитина змогла зробити власний вибір щодо майбутньої професії і навчального закладу для її отримання.

2.Накопичуйте інформацію з вибору професії із відповідних довідників, презентацій освітніх послуг, днів відкритих дверей та інше. Обговорюйте її з своєю дитиною.

3. Зверніться до центру зайнятості, щоб оцінити потреби ринку праці та разом із своєю дитиною спробуйте скласти приблизний прогноз про потреби суспільства в спеціалістах даної професії через 3-6 років.

4. Допоможіть дітям оцінити стан їх здоров’я та медичні протипоказання до певних професій.

5. Обговоріть запасні шляхи на випадок невдачі за основним варіантом.

6. Не тисніть на свою дитину, ви можете лише поділитись своїми думками на доцільність того чи іншого вибору. Не намагайтесь в дитині реалізовувати свої не здійснені мрії. Пам’ятайте, що людина щаслива від реалізації того, що обрала сама, що відповідає її інтересам.

РЕКОМЕНДАЦИИ ДЛЯ РОДИТЕЛЕЙ ТРЕВОЖНЫХ ДЕТЕЙ

 

Тревожность — это индивидуальная психологическая особенность, заключающаяся в повышенной склонности испытывать беспокойство в самых различных жизненных ситуациях, в том числе и в таких, которые к этому не предрасполагают. Состояние тревоги включает в себя целый комплекс эмоций, одной из которых является страх.
Страхи могут быть присущи всем людям, но существуют и определенные возрастные страхи. Исследования показывают, что первые проявления страха наблюдаются у детей уже в младенческом возрасте. В период с 2 до 3 лет отмечается расширение репертуара детских страхов, причем они носят, как правило, определенный характер. У детей от 1 года до 3 лет нередки ночные страхи. На втором году жизни часто проявляется страх неожиданных звуков, страх боли, страх одиночества. В 2 года дети чаще всего боятся посещать врача. Начиная примерно с трехлетнего возраста число конкретных страхов значительно снижается. Им на смену приходят страхи символические. В возрасте 6-7 лет возрастает количество страхов.

Если родители уверенно и гибко ведут себя при взаимодействии с детьми, то проблемы страха у детей почти не существует. И наоборот, если родители вольно или невольно провоцируют появление страхов, то у ребенка повышается уровень тревожности. Например, некоторые взрослые запугивают детей, говоря им: «Если не будешь слушаться, не приду за тобой в детский сад, отдам в детский дом, отвезу к бабушке, отведу в лес и т. д.»
Наличие возрастных страхов у ребенка является нормой, но если их очень много, то следует говорить о появлении тревожности в его характере.

Основными причинами возникновения тревожного поведения являются:

·         неадекватные требования родителей к возможностям и потребностям своего ребенка;

·         повышенная тревожность самих родителей;

·         непоследовательность родителей при воспитании ребенка; предъявление ребенку противоречивых требований; эффективность (чрезмерная эмоциональность) родителей или хотя бы одного из них;

·         стремление родителей сравнивать достижения своего ребенка с достижениями других детей; авторитарный стиль воспитания в семье;

гиперсоциальность родителей: стремление родителей все делать правильно, соответствовать общепринятым стандартам и нормам.

У родителей тревожных детей тоже часто бывает повышенный уровень тревожности. Иногда это состояние взрослого невольно передается детям. Например, как показывает практика, у тревожно-мнительных матерей, чрезмерно опасающихся за здоровье своего ребенка, дети в большей степени подвержены заболеваниям.
Мамы и папы должны помнить о негативном влиянии их собственного поведения и состояния (большое количество запретов, необоснованных замечаний, окриков, приказов) на повышение уровня тревожности их ребенка.
Тревожный ребенок особенно нуждается в безусловной любви родителей, в ласке и внимательном отношении.

Шпаргалка для взрослых или правила работы с тревожными детьми

1. Избегайте состязаний и каких-либо видов работ, учитывающих скорость.
2. Не сравнивайте ребенка с окружающими.
3. Чаще используйте телесный контакт, упражнения на релаксацию.
4. Способствуйте повышению самооценки ребенка, чаще хвалите его, но так, чтобы он знал, за что.
5. Чаще обращайтесь к ребенку по имени.
6. Демонстрируете образцы уверенного поведения, будьте во всем примером ребенку.
7. Не предъявляйте к ребенку завышенных требований.
8. Будьте последовательны в воспитании ребенка.
9. Старайтесь делать ребенку как можно меньше замечаний.
10. Используйте наказание лишь в крайних случаях.
11. Не унижайте ребенка, наказывая его.